ВІТАЄМО НАШЕ РІДНЕ ЛУЦЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ІЗ 55 РІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ!

By:

Історія жива конкретно в людях

У нас, у всіх і, в кожнім зокрема

І поки серце небайдуже б’ється в грудях

Рокам і людям забуття нема!

На перехресті літ стоїть надійно

І вікнами вдивляється в майбуть

Училище наше Луцьке вище професійне

Що одним із кращих в області звуть!

ХХІ століття уже давно перетнуло свій початковий рубіж. Чи внесло воно якісь корективи в навчання, економіку, суспільний розвиток? Звісно, що так. Проте завжди лишається стабільною потреба будь-якої країни в людях, які будуть сіяти, вирощувати, випікати, будувати, ремонтувати і под. Саме профтехосвіта є основним джерелом поповнення  робітничими кадрами виробництва і сфери послуг.

Відрадно, що ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» є невід’ємною частиною великої профтехосвітянської родини. Уже 55 років наше училище, торуючи нелегкий шлях, плекає не одне покоління висококваліфікованих робітників. Багата історія, значні здобутки, досвідчені і мудрі педагоги – це все про Луцьке вище професійне училище.

Гортаючи сторінки історії, пригадуючи минуле, ми не раз повертаємось у той, здається вже, далекий 1966 рік, коли на базі Луцького машинобудівного заводу було створене наше училище. Хтось пам’ятає його як ТУ №10, ТУ №1, хтось як ПТУ №9, а пізніше ВПУ №9 м. Луцька. Звісно, нова назва, а відповідно, і новий статус ставили нові вимоги, критерії, підходи у навчанні. Але жодного разу ми не дозволяли собі знижувати свій рівень чи тупцювати на місці.

Перший випуск учнів у кількості 350 чоловік з професій токар, фрезерувальник, слюсар-складальник, токар-автоматник, слюсар-ремонтник та слюсар-інструментальник було здійснене у 1967 році.

Час ішов, змінювались потреби суспільства у тих чи інших професіях. І ми завжди йшли в ногу з часом: ліцензували нові професії, давали путівку в життя секретарям керівника, малярам-штукатурам, слюсарям з КВПіА, бухгалтерам, операторам з обробки інформації, верстатникам широкого профілю, електрикам, радіомеханікам, кухарям, кондитерам, операторам поштового зв’язку, барменам, офіціантам, зварникам, слюсарям з ремонту колісних транспортних засобів.  Серед наших випускників – директори, заступники директорів, головні бухгалтери, шеф-кухарі багатьох підприємств. Гордістю нашого закладу є такі імена: Василь Слапчук – український письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України; Володимир Бондар – колишній депутат Волинської обласної ради, заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України; Володимир Романюк – теперішній директор ЛВПУ; Олександр Журба – начальник лабораторії якості автозаправних станцій «WOG» Західного регіону; Ілля Басараб – керівник ПП «Західгазбуд».

А хто ж вони ті, славні зачинателі історії Луцького ВПУ? Ті, хто закладав фундамент розвитку нашого закладу? Неординарною особистістю, Людиною з великої літери був перший директор, а згодом начальник управління профтехосвіти Волині Володимир Грицюк. За три роки існування училища під його  керівництвом створили 6 навчальних майстерень для виробничого навчання і 5 кабінетів для теоретичного навчання з предметів профтехциклу. Лише найтепліші спогади про цю Людину,  справжнього професіонала, мудрого наставника.

Костянтин Жубрій – другий директор, завдяки зусиллям і наполегливості якого був отриманий дозвіл на будівництво нового навчального комплексу.  З його спогадів знаємо, що для цього йому понад десять разів доводилось виїжджати в Мінавтопром СРСР з листами Волинського облвиконкому, Луцького міськвиконкому, республіканського і союзного Держкомітетів профтехосвіти, обласного управління профтехосвіти. Дозвіл отримано, заклад збудовано. Але нове училище було недостатньо устатковане, тому знайшовся вихід: з Харківським підшипниковим заводом №8, Одеським автоскладальним заводом, Запорізьким автозаводом, Дніпропетровським машинобудівним заводом, Харківськими тракторним та моторним заводами, Мелітопольським заводом кольорового литва уклали договори, згідно з якими підприємства мали надавати матеріальну допомогу училищу: обладнання, ріжучий інструмент, матеріали для ремонту приміщень, заготовки тощо. Наприклад, Дніпропетровський машинобудівний завод та Південмаш виділили кілька вантажних машин приладів для радіомонтажної майстерні, майстерні верстатників широкого профілю та інших.

В училищі панувала атмосфера творчої праці, стосунки між працівниками завжди були доброзичливі, хоча училище працювало у 2 зміни, і про комфортні умови для роботи в той час можна було  тільки мріяти. За досягнуті успіхи в підготовці кваліфікованих робітників училище в 1972 році нагороджувалось Грамотою Держкомітету Ради Міністрів УРСР з професійно-технічної освіти, а в 1976 році Почесною Грамотою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з професійно-технічної освіти.

Звісно, такого вимогливого і сумлінного керівника, яким був Костянтин Жубрій, не могли не помітити у вищих ешалонах влади. Тому згодом йому запропонували посади першого заступника начальника обласного управління профтехосвіти, заступника начальника облуправління. На схилі своїх літ Костянтин Миколайович говорив: «Кращі роки мого життя пройшли в системі профтехосвіти». Слава і вічна пам’ять таким керівникам, які тяжкою працею, а часто і ціною власного здоров’я піднімали високий шабель процвітання і досягнень, який ніхто не мав права опустити.

22 роки на посаді директора відпрацювала Галина Хомік, жінка рішуча, вольова, цілеспрямована. Завдяки їй наш заклад 1993 року пройшов акредитацію, отримав статус вищого професійного училища й, відповідно, нову назву — Луцьке ВПУ-9 (згодом свою сучасну назву — ДПТЗ «Луцьке ВПУ»). Ми почали готувати фахівців з вищим рівнем кваліфікації за спеціальностями: «монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд»; «конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв»; «обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях»; «бухгалтерський облік»  (з 2009 року скасовано наказом МОН). У 2001 році заклад був визнаний «Кращим училищем року». За такі значні досягнення Галина Борисівна отримала звання «Заслужений працівник освіти».

Робота усіх наступних директорів – Валерія Овсяннікова, Геннадія Батова, Володимира Богданця була спрямована на вдосконалення роботи з оновлення змісту професійної освіти.  Кожен  з них, в міру можливостей,  прикладав зусилля на покращення матеріально-технічної бази училища та покращення благоустрою закладу.

У 2015 році, пройшовши конкурсний відбір, директором  ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» став Володимир Романюк. Гідно увійти в новий колектив, змусити запалити вогонь довіри і щирої відданої праці в новій освітянській родині – не кожному під силу. Але Володимир Володимирович, маючи певний багаж педагогічної праці , використовуючи свій талант керівника на різних посадах, зумів поєднати цей досвід і підняти наш освітній заклад на новий рівень розвитку і процвітання.

Глибоке знання основ управління, училищний патріотизм, креативність, цілеспрямованість, чітке усвідомлення поставлених цілей і завдань – все це стало основою діяльності директора Луцького ВПУ Володимира Романюка.

В училищі обладнано:

  • 30 навчальних кабінетів;
  • 8 навчальних лабораторій;
  • 6 навчально-виробничих майстерень;
  • спортзал площею 268 кв.м.;
  • спортивне містечко (футбольне поле, легкоатлетичні сектори, волейбольна та баскетбольна площадки);
  • бібліотеку з читальним залом;
  • актовий зал на 250 місць;
  • їдальню на 220 місць;
  • медпункт, кімнати для гурткової роботи;
  • підстанцію, електричні та водопровідні мережі, складські приміщення.

Будь-який професійно-технічний навчальний заклад зможе розвиватись, якщо буде тісно співпрацювати зі своїми роботодавцями. Нашим базовим підприємством став ДПЗ-28 (тепер ПрАТ «СКФ «Україна»), за кошти якого і був збудований сучасний комплекс училища на 720 навчальних місць та гуртожиток.  Завод  щорічно приймав на роботу 150-200 випускників училища з професій металообробки. Надійними партнерами у різні часи були підприємства міст Харкова, Дніпра (раніше Дніпропетровськ), Донецька, приладобудівний завод ВАТ «Електротермометрія». На сьогодні нашими роботодавцями є Автоскладальний завод №1 корпорації АТ «АК» «Богдан Моторс»,  СП «Модерн-експо», «Луцьксантехмонтаж», «Теремно-хліб», ПрАТ «СКФ «Україна» та інші підприємства Луцька та області.

Основним рушієм прогресу училища, його розвитку і процвітання є педагоги. За роки існування в училищі сформувався висококваліфікований педагогічний колектив.

Фахову і загальноосвітню підготовку на даний час здійснюють 43 викладачі і 20 майстрів виробничого навчання, з яких 25 чол. мають педагогічні звання «старший викладач», «викладач-методист» та «майстер виробничого навчання 1-ї, 2-ї категорії». Більшість педагогічних працівників мають багаторічний досвід роботи в училищі. Багато хто працює в навчальному закладі понад 20 років. 18 педагогічних працівників нагороджені нагрудним знаком «Відмінник освіти України», один педагог – знаком «А.С.Макаренка» та ще один педагог – знаком «Василя Сухомлинського».  Добре себе зарекомендували молоді викладачі та майстри виробничого навчання, на яких покладається надія у навчанні та вихованні підростаючого покоління. Традицією училища стало повернення випускників на педагогічну роботу в рідне училище після здобуття вищої освіти.

 

Протягом багатьох років наші педагоги постійно беруть участь у різноманітних обласних конкурсах і змаганнях. Відрадно, що можемо похвалитися неодноразовими перемогами в конкурсах бібліотек, «Викладач року», фахової майстерності серед майстрів в/н з професій кондитер,  електромонтер, верстатник широкого профілю, на кращий навчальний фільм з професій кондитер, верстатник широкого профілю, на кращий програмно-педагогічний засіб, навчальний проект, КМЗ предмета «Матеріалознавство» та ін. Свої творчі здібності і власний досвід педагоги демонструють у власних методичних розробках під час виставки «Творчі сходинки педагогів Волині».

Жоден навчальний заклад нічого не вартий без його учнів. Саме вони є стимулом до роботи, основним рушієм ефективних  думок, креативних рішень, освітнього прогресу. Завдяки творчому тандему педагога й учня реалізуються педагогічні ідеї, втілюються в життя задуми, мрії і сподівання. За весь період існування закладу наші учні здобули чимало перемог в обласних і всеукраїнських конкурсах.

Їхні перемоги – це досягнення кожного окремого педагога і закладу загалом. Кожне призове місце – це чергова сходинка у визнанні й процвітанні закладу. А таких перемог було багато: у конкурсах фахової майстерності, в олімпіадах з предметів і професій, конкурсах знавців української мови ім. Петра Яцика, Міжнародному мовно-літературному конкурсі імені Т. Шевченка (майже щорічно), «Срібні дзвіночки», «У вихорі танцю», конкурсах технічної творчості, малюнків, учнівських творів, читців поезій, у спортивних змаганнях і т.д. Наші вихованці – постійні номінанти  конкурсу «Учень року». На виставках-ярмарках наші учні представляють вироби, які високо оцінює журі. Звісно, все не перелічити, але кожна перемога і кожен переможець гідно оцінені, і їхні прізвища червоними нитками вписані  в книгу історії нашого закладу.

Чи можна зупинятись на досягнутому? Звісно, що ні. Потрібно не просто реалізовувати всі поставлені освітні завдання, а й виходити на новий, міжнародний рівень. Саме тому у  2016 році училище стало учасником німецько-українського проекту «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні». Метою проекту  стало – дати молодим людям певну перспективу тут, у рідній області, покращивши якість освіти. У рамках проекту організована  тісна співпраця АТ «СКФ Україна», ТОВ «Модерн-Експо» та ТОВ «Волинь-Кальвіс» з нашим училищем та Ковельським професійним ліцеєм задля створення спільного навчального плану. В рамках проекту постійно відбувались  семінари, активними учасниками якого були наші педагоги з професії «верстатник широкого профілю». На даний час робота в цьому проекті завершена, але ми маємо перспективу продовжити її знову.

У ЛВПУ у всі роки життя закладу готують не лише професіоналів своєї справи, а й усебічно виховують нове покоління освічених особистостей, які зможуть побудувати кар’єру як за спеціальністю, так і в інших сферах. Адже сьогодні училище – це сучасний навчальний заклад, який має необхідну матеріальну базу, кваліфіковані педагогічні кадри, багатий досвід роботи з підготовки робітничих кадрів високої кваліфікації, має чимало планів на майбутнє і, головне, перспективу постійного розвитку.

З відкритим серцем, з величезними планами на майбутнє ми щороку зустрічаємо наших дітей. Не просто здобувачів освіти, а близьких і рідних нам людей. Адже кожен з них стає гідним членом нашої великої училищної сім’ї, моральними критеріями якої є любов, повага, відповідальність, чесність, взаєморозуміння, наполегливість і глибокі знання. Тому ми завжди відчиняємо двері тим, хто прагне виховати у собі ці якості.


Comments are closed.