Благодійна акція «Милосердя»

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку. А в Україні це також і День ветерана. Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

Старість неминуче приходить до кожного. Однак не всім дано провести її в колі родини, серед дітей та онуків. Люди, які на схилі віку опинилися у складних життєвих обставинах, знаходять розраду й душевне тепло у територіальних центрах соціального обслуговування. Між собою дідусі та бабусі називають їх просто будинками престарілих. Один із них розташований у  Луцьку, де поселилися одинокі, малозабезпечені, неповносправні, ветерани та люди поважного віку, про яких піклуються соціальні працівники. Нині в територіальному центрі проживає близько 150 чоловік.

До Міжнародного дня людей похилого віку учні Луцького вищого професійного училища  спільно з адміністрацією організували акцію «Милосердя».  Протягом вересня  учні збирали солодощі, фрукти, соки.

04.10.19р. волонтери учнівського самоврядування у супроводі заступника директора з ВР Ірини Свірської , соціального педагога Лариси Іванісік та практичного психолога Людмили Михайлової відвідали геріатричний пансіонат. Принесли  продуктові пакети та спілкувалися на різні теми.

Вдячні бабусі, дідусі зі сльозами на очах бажали у свою чергу учням успіхів у навчанні, здоров’я та миру в Україні. Турбота про громадян похилого віку, ветеранів та інвалідів необхідна кожної хвилини не як відзначення святкової дати, а як повага до людей, які своєю багаторічною працею заслуговують на глибоку пошану нащадків. Пам’ятаймо і надалі про свій невідплатний борг перед ветеранами та громадянами поважного віку. Робитимемо все, щоб вони щоденно відчували повагу і турботу, мали гідний рівень життя, не втрачали суспільної активності.

Кує зозуленька, кує,

Літа нанизує на нитки.

І довге вже намисто те,

І серцю в грудях стало тісно.

А на душі лютують холоди,

І сни старечі у тривозі,

Багато друзів вже у вічність відійшли,

І терня проросло на життєвій дорозі.

Але допоки ще горить свіча,

І темінь очі не закрила,

Молімось Богу і творім добро,

бо Боже благословення – наша сила.

 

Comments are closed.